DAVIDE COCOZZA – Pittore dell’invisibile, testimone del possibile
C’è un’arte che consola, e c’è un’arte che risveglia. Quella di Davide Cocozza è la seconda.
Un’arte che non si accontenta di rappresentare il mondo: lo attraversa, lo interroga, lo accoglie.
Una pittura che è preghiera laica, urlo dolce, zoo sacro di creature che parlano per chi non può più farlo.
Nato a Bari nel 1982, Davide Cocozza cresce tra i mobili antichi della nonna poetessa e il bagliore elettronico del Commodore 64. Disegna mentre aspetta i caricamenti, e scopre che l’attesa è arte, che il silenzio può diventare segno. Frequenta il Liceo Artistico “De Nittis”, poi si trasferisce a Roma dove si laurea con lode all’Accademia di Belle Arti sotto la guida di Sandro Trotti, Sergio Lombardo, Gianpaolo Berto e Moreno Bondi.
Si forma anche come arteterapeuta presso la LUMSA di Roma, sperimentando l’arte come cura all’Ospedale Bambino Gesù. Oggi è docente al Liceo Artistico “Luigi Russo” di Monopoli, dove insegna che ogni disegno può essere un gesto empatico, ogni colore una forma di guarigione.
Ma Cocozza è molto più di un pittore. È un artista-mondo, che fonde spiritualità e materia, denuncia e compassione.
Nel suo bestiario contemporaneo – Like a Zoo, la serie più iconica – gli animali diventano martiri, profeti, santi senza tempio. Pinguini con la corona di spine, orsi che tengono in zampa un gelato che si scioglie come la nostra coscienza, tartarughe che portano sulla corazza la plastica del mondo, koala che si aggrappano a un segnale di STOP. Ogni tela è una domanda etica. Ogni sguardo animale, una chiamata alla responsabilità.
“Dipingo animali come si dipingevano i martiri”, dice Cocozza. E in effetti le sue opere sembrano icone di un nuovo ecumenismo: quello della Terra, della Vita, dell’Altro. L’utilizzo del biochar, un carbone vegetale che trattiene CO₂, trasforma la pittura in un gesto ecologico e simbolico: ogni quadro non solo denuncia la crisi ambientale, ma ne diventa già una risposta. È pittura che respira, che depura, che “cura”.
Le sue performance – da L’Arte mette a Nudo a Heal Me, da TARGET a Buddha Rising – portano il segno oltre il quadro: il corpo diventa pennello, il rito diventa opera, la vulnerabilità si fa arte pubblica. Cocozza si spoglia, si benda, danza, prega, dipinge, accoglie: non per provocare, ma per guarire.
Ha esposto in gallerie, biennali, musei e fiere internazionali: da Arte in Nuvola al Bio360 Expo di Nantes, dalla Save Biennale, Biennale MArteLive alla MAESTROBIENNALE, di cui è ideatore e direttore artistico. Le sue opere sono conservate in collezioni pubbliche e private, tra cui la Princess Diana Museum. È rappresentato dalla Galleria Pavart di Roma, con la curatela di Velia Littera. Collabora con realtà etiche come Greenpeace, LAV, Biodea, Bioesperia.
Ha lavorato e collaborato con Franco Summa, Victor Perez, Iacobuccyounes, ma la sua compagna di ricerca più intensa è la figlia Sofia Bianca Piuma nata il giorno del suo compleanno 16 novembre 20213, con cui condivide giochi, opere, storie e sogni illustrati: una voce bambina che disegna il futuro insieme a lui.
Davide Cocozza non dipinge per essere capito, ma per essere sentito.
È un artista che cammina come un San Francesco urbano, ma guarda il mondo come un Bosch contemporaneo: con stupore, con dolore, con speranza.
Chi entra nel suo zoo capisce che le gabbie non sono degli animali.
Sono le nostre.
E ogni opera è una chiave.
Luca Oscuro (presidente Associazione Culturale Cibele) parla di Davide Cocozza
Chi è Davide Cocozza? Beh, da dove comincio. Davide è un artista, un docente, un visionario, un precursore, un funambolo delle arti, ecc, ecc. Come avrete capito, si fa prima a dire chi o cosa non è! Di certo non è banale, non è scontato, non è accademico.
È un artista vero, prolifico e sperimentatore come pochi, nel panorama nazionale e internazionale dell'arte contemporanea. La sua pittura, figurativa, è capace di cogliere l'attimo e l'anima nei seggetti che dipinge, siano essi umani o animali; struggenti e intimi sono i volti delle sue donne, dagli occhi profondi e penetranti, da restarci secchi, incantati, in adorazione.
Il suo tratto apparentemente distratto, erratico, unito ad una sapiente selezione cromatica, restituisce opere dalla vivacità e immediatezza tizianesca, artista fondamentale per gli sviluppi successivi della pittura.
Neisuoi ultimi lavori Cocozza indaga il mondo animale, non solo mostrandolo in tutta la sua bellezza, forza, orgoglio, ma anche denunciando la disumanità nei suoi confronti. Apre dunque una riflessione sull'uomo, il più feroce delle belve, ma anche l'unico in grado di porre fine a massacri insensati, cacce spietate, allevamenti intensivi, e crudeltà gratuite verso quelli che in fondo sono nostri fratelli.
L'arte di Cocozza, dunque, è coraggio, amore, invito al viaggio!
🇬🇧 English
DAVIDE COCOZZA – Painter of the invisible, witness to the possible
There is an art that consoles, and an art that awakens. Davide Cocozza’s is the latter.
His is not art that merely represents the world: it traverses, interrogates, embraces it.
A painting that is secular prayer, gentle cry, sacred zoo of creatures speaking for those who can no longer speak.
Born in Bari in 1982, Cocozza grew up among his poet-grandmother’s antique furniture and the electronic glow of a Commodore 64. He drew while waiting for loading screens and discovered that waiting is art, and silence can become a sign. He attended the “De Nittis” Art High School, then moved to Rome, graduating with honors from the Academy of Fine Arts under Sandro Trotti, Sergio Lombardo, Gianpaolo Berto, and Moreno Bondi. He also trained as an art therapist at LUMSA in Rome, experimenting with art as healing at the Bambino Gesù Hospital. Today, he teaches at the “Luigi Russo” Art High School in Monopoli, where every drawing becomes an empathetic gesture, every color a form of healing.
But Cocozza is much more than a painter. He is a world-artist—merging spirituality and matter, protest and compassion.
In his contemporary bestiary—Like a Zoo, his most iconic series—animals become martyrs, prophets, templeless saints. Penguins with spiked crowns, bears holding melting ice cream like our conscience, turtles carrying the world’s plastic on their shells, koalas clinging to STOP signs. Each canvas poses an ethical question. Every animal gaze summons responsibility.
“I paint animals as martyrs were once painted,” says Cocozza. Indeed, his works feel like icons of a new ecumenism: of Earth, of Life, of the Other. His use of biochar—a vegetal charcoal that traps CO₂—turns painting into an ecological, symbolic gesture: each canvas not only decries the environmental crisis but is already part of its solution. It is breathing painting—it cleanses, it “heals.”
His performances—from L’Arte Mette a Nudo to Heal Me, TARGET to Buddha Rising—take the mark beyond the canvas: the body becomes brush, the ritual becomes work, vulnerability becomes public art. Cocozza strips, binds, dances, prays, paints, receives—not to shock, but to heal.
He has exhibited in galleries, biennials, museums, and international fairs—from Arte in Nuvola to Nantes’ Bio360 Expo, from Save Biennale to MAESTROBIENNALE, which he founded and directs. His works are held in public and private collections, including the Princess Diana Museum. He is represented by Galleria Pavart in Rome, curated by Velia Littera. He collaborates with ethical organizations like Greenpeace, LAV, Biodea, and Bioesperia.
He has worked with Franco Summa, Victor Perez, and Iacobuccyounes, but his most profound partner in creation is his daughter, Sofia Bianca Piuma (born on his birthday, November 16, 2013), with whom he shares toys, works, stories, and illustrated dreams—a child’s voice sketching the future with him.
Davide Cocozza doesn’t paint to be understood—he paints to be felt.
He walks like an urban Saint Francis and views the world like a contemporary Bosch: with wonder, with grief, with hope.
Those who enter his zoo realize the cages aren’t for animals.
They are ours.
And every work holds a key.
🇫🇷 Français
DAVIDE COCOZZA – Peintre de l’invisible, témoin du possible
Il y a un art qui console et un art qui réveille. Celui de Davide Cocozza appartient à la seconde catégorie.
Un art qui ne se contente pas de représenter le monde ; il le traverse, l’interroge, l’accueille.
Une peinture qui est prière laïque, cri doux, zoo sacré de créatures parlant pour ceux qui ne le peuvent plus.
Né à Bari en 1982, Cocozza grandit parmi les meubles anciens de sa grand-mère poétesse et la lueur électronique d’un Commodore 64. Il dessinait en attendant le chargement, découvrant que l’attente est un art, et que le silence peut devenir signe. Il étudie au lycée artistique « De Nittis », puis s’installe à Rome pour obtenir avec mention sa licence à l’Académie des Beaux-Arts, sous la direction de Sandro Trotti, Sergio Lombardo, Gianpaolo Berto et Moreno Bondi. Il se spécialise également en art-thérapie à la LUMSA de Rome, expérimentant l’art comme soin à l’hôpital Bambino Gesù. Aujourd’hui, il enseigne au lycée artistique “Luigi Russo” de Monopoli, où chaque dessin devient geste empathique, chaque couleur forme de guérison.
Mais Cocozza est bien plus qu’un peintre : c’est un artiste-monde qui fusionne spiritualité et matière, dénonciation et compassion.
Dans son bestiaire contemporain – Like a Zoo, sa série la plus emblématique – les animaux deviennent martyrs, prophètes, saints sans temple. Des pingouins couronnés d’épines, des ours tenant une glace fondante telle notre conscience, des tortues portant le plastique du monde sur leur carapace, des koalas agrippés à un panneau STOP. Chaque toile pose une question éthique. Chaque regard animal est un appel à la responsabilité.
« Je peins les animaux comme on peignait autrefois les martyrs », affirme Cocozza. Ses œuvres ressemblent à des icônes d’un nouvel œcuménisme : celui de la Terre, de la vie, de l’Autre. L’utilisation du biochar, charbon végétal fixant le CO₂, transforme la peinture en geste écologique et symbolique : chaque tableau ne fait pas que dénoncer la crise environnementale ; il en devient déjà partie de la solution. C’est une peinture qui respire, purifie, « soigne ».
Ses performances – de L’Arte Mette a Nudo à Heal Me, de TARGET à Buddha Rising – transcendent la toile : le corps devient pinceau, le rituel œuvre, la vulnérabilité art public. Cocozza se dévêt, se bande, danse, prie, peint, reçoit : non pas pour choquer, mais pour guérir.
Il expose dans des galeries, biennales, musées, foires internationales – de Arte in Nuvola au Bio360 Expo de Nantes, de la Save Biennale à la MAESTROBIENNALE, dont il est fondateur et directeur artistique. Ses œuvres figurent dans des collections publiques et privées, dont le musée Princess Diana. Il est représenté par la Galleria Pavart à Rome, sous la direction de Velia Littera. Il collabore avec des organisations éthiques telles que Greenpeace, LAV, Biodea, Bioesperia.
Il a collaboré avec Franco Summa, Victor Perez, Iacobuccyounes, mais sa compagne de recherche la plus intense est sa fille Sofia Bianca Piuma (née le 16 novembre 2013, jour de son anniversaire). Ensemble, ils partagent jouets, œuvres, histoires et rêves illustrés : la voix d’un enfant dessinant l’avenir à ses côtés.
Davide Cocozza ne peint pas pour être compris – il peint pour être ressenti.
Il marche comme un Saint-François urbain et observe le monde comme un Bosch contemporain : avec émerveillement, douleur, espoir.
Qui entre dans son zoo comprend que les cages ne sont pas pour les animaux,
mais pour nous.
Et chaque œuvre en tient la clé.
🇵🇸 Arabic (Palestinian dialect)
دافيدي كوكوزا – رسّام الخفي، شاهد الممكن
هناك فن يواسي، وهناك فن يوقظ. فن دافيدي كوكوزا ينتمي إلى النوع الثاني.
ليس مجرد تمثيل للعالم: الفن عنده يخترق، ويستجوب، ويحتضن.
لوحة تتحوّل إلى صلاة علّنية، صرخة رقيقة، حديقة حيوانات مقدّسة تحكي بلسان من لا صوت لهم.
ولد في باري عام 1982، تربى بين أثاث جدته الشاعرة ومؤنّ البيانات والتحميل على جهاز Commodore 64. أرسم أثناء الانتظار، واكتشف أن الانتظار فن، وأن الصمت يستطيع أن يصبح علامة. التحق بـ“ثانوية دي نيتيس الفنية”، ثم استقر في روما وتخرّج بامتياز من أكاديمية الفنون الجميلة تحت إشراف ساندرو تروتي وسيرجيو لومباردو وغيرهما. ودرّب بالفن العلاجي في مستشفى “Bambino Gesù”. واليوم هو مدرس في ثانوية “لويجي روسّو” الفنية بمنوبولي، حيث يعلّم أن كل لوحة يمكن أن تكون حركة تعاطف، وكل لون شكل شفاء.
لكن كوكوزا أكثر من رسّام عادي. إنه فنان-عالم، يدمج الروح والمادة، الاحتجاج والحنان.
في حديقة حيواناته المعاصرة – Like a Zoo – تتحول الحيوانات إلى شهداء وأنبياء وقديسين بلا معابد. البطاريق بتاج الأشواك، الدببة تحمل بوظة تذوب كضميرنا، السلاحف تستخدم القمامة كدرع، الكوالا تتشبث بإشارة توقف. كل لوحة تُسائلنا أخلاقياً، وكل نظرة حيوانية دعوة للمسؤولية.
“أرسم الحيوانات كما كان يُرسم الشهداء”، يقول كوكوزا. فلوحاته أيقونات لوحدة جديدة: الأرض، والوجود، والآخر. استخدامه للفحم النباتي (biochar) يحوّل الرسم إلى فعل بيئي ورمز رمزي: كل لوحة ليست فقط احتجاجاً على الأزمة البيئية، بل أيضاً جزء من الحل. هو فن يتنفّس، ينقّي، “يشفي”.
أداؤه الفني – من “الفن يكشفنا عُريانين” إلى “عالجني”، من “TARGET” إلى “Buddha Rising” – يدفع الرسم إلى ما وراء القماش: الجسد فرشاة، والطقس يصبح عملاً، والضعف يتحوّل إلى فن عام. يتعرّى، يُربط، يرقص، يصلي، يرسم، يستقبل: ليس للصدمة، بل للشفاء.
قام بعرض أعماله في صالات ومعارض وبييناليات دولية – من Arte in Nuvola إلى Bio360 Expo في نانت، وSave Biennale، وMAESTROBIENNALE التي أنشأها ويترأسها. أعماله محفوظة في مجموعات خاصة وعامة، بما في ذلك متحف الأميرة ديانا. يمثله فيلا Pavart في روما، بإشراف فيليا ليتيرا. ويتعاون مع منظمات أخلاقية مثل Greenpeace وLAV وBiodea وBioesperia.
عمل مع فرانكو سوميّا وفيكتور بيريز وإياكوبينيونس، ولكن شريكته الأكثر عمقاً في البحث هي ابنته صوفيا بيانكا بيوما (مواليد 16 نوفمبر 2013، وهو نفسه يوم ميلاده)، التي يرسم معها ألعاباً وأعمالاً وقصصاً وأحلاماً مرسومة: صوت طفل يرسم المستقبل برفقته.
لا يرسم كوكوزا ليُفهم، بل ليُحاسس.
يمشي كقديس فرانشيسكو الحضري، ويرى العالم بروح بوش المعاصر: بدهشة، وألم، وأمل.
من يدخل إلى حديقته الحيوانية يفهم أن الأقفاص ليست للحيوانات،
بل لنا.
وكل لوحة تحمل المفتاح.
🇷🇺 Russian
ДАВИДЕ КОЧЧОЦА – Художник невидимого, свидетель возможного
Есть искусство, которое утешает, и есть искусство, которое пробуждает. Искусство Давиде Коччоцы – из второго типа.
Это не искусство, что просто изображает мир: оно его проходит, ставит вопросы, обнимает.
Картина как светская молитва, нежный крик, священный зоопарк существ, говорящих за тех, кто уже не может.
Родился в Бари в 1982 году, рос среди старинной мебели поэтической бабушки и электронного сияния Commodore 64. Рисовал, дожидаясь загрузки, и узнал: ожидание – это искусство, и тишина – можновый знак. Учился в художественной школе «Де Ниттис», затем переехал в Рим, окончил Академию изящных искусств с отличием под руководством Тротти, Ломбардо, Берто и Бонди. Обучался арт-терапии на LUMSA, применяя искусство как лечение в госпитале Bambino Gesù. Теперь преподаёт в художественной школе «Луиджи Руссо» в Монополи, где каждый рисунок – жест эмпатии, каждый цвет – форма исцеления.
Но Коччоца – совсем не просто художник. Он – художник-мир, объединяющий духовность и материю, протест и сострадание.
В его современном бестиарии – Like a Zoo, самой знаковой серии – животные становятся мучениками, пророками, святыми без храмов. Пингвины с коронами из шипов, медведи, держащие тающий мороженое как наше мученье, черепахи с пластиком мира на панцире, коалы, цепляющиеся за знак STOP. Каждое полотно – этический вопрос. Каждый взгляд животного – призыв к ответственности.
«Я рисую животных так же, как рисовали мучеников», – говорит Коччоца. И вправду: его работы – иконы нового экуменизма: принадлежности Земле, Жизни, Другому. Использование biochar – растительного угля, который удерживает CO₂ – превращает живопись в экологический и символический жест: каждая картина не просто осуждает экологический кризис, но уже является частью решения. Это дышащая живопись, очищающая, «лечащая».
Его перформансы – от L’Arte Mette a Nudo до Heal Me, от TARGET до Buddha Rising – переносят рисунок за пределы холста: тело становится кистью, ритуал – произведением, уязвимость – публичным искусством. Коччоца обнажается, перевязывает, танцует, молится, рисует, принимает – не чтобы шокировать, а чтобы исцелить.
Он выставлялся в галереях, биеннале, музеях и на международных ярмарках – от Arte in Nuvola до Bio360 Expo в Нанте, от Save Biennale до MAESTROBIENNALE, которую основал и которым руководит. Его работы находятся в коллекциях, в том числе в Музее принцессы Дианы. Его представляет галерея Pavart в Риме, куратор – Велиа Литтера. Сотрудничает с этическими организациями Greenpeace, LAV, Biodea, Bioesperia.
Он работал с Франко Суммо, Виктором Пересом, Яакобиниюнсом, но самое глубокое партнёрство – с дочерью Софией Бьянкой Пьюма (родившейся 16 ноября 2013 года, в свой день рождения). Вместе они делят игрушки, работы, истории и нарисованные мечты – голос ребёнка, рисующего будущее рядом с ним.
Давиде Коччоца не рисует, чтобы быть понятым, он рисует, чтобы быть услышанным.
Он идёт, подобно городскому святому Франциску, и смотрит на мир как Bosch современности: с изумлением, болью и надеждой.
Тот, кто входит в его зоопарк, понимает: клетки не для животных,
они для нас.
И каждая работа – ключ.
🇨🇳 Chinese (Simplified)
达维德科科扎 – 隐形之画者，可能性的见证者
有一种艺术是安慰人心，也有一种艺术能唤醒人灵魂。达维德科科扎的艺术，就是后者。
他的艺术不仅仅是再现世界：它穿越、质问并包容它。
他的绘画像世俗的祷告、温柔的呐喊、圣洁的动物园——那些为无法发声者代言的生命。
1982年出生在意大利巴里，他在祖母那诗意的古董家具与Commodore 64的电子光芒中成长。在等待游戏载入时他画画，从而发现等待也是一种艺术，沉默也能成为符号。他就读于“德尼蒂斯”艺术中学，随后前往罗马，师从桑德罗特罗蒂、塞尔吉奥隆巴多、吉安保罗贝尔托和莫雷诺邦迪，毕业于罗马美术学院，并以优异成绩获得荣誉学位。他还在罗马LUMSA接受艺术疗法培训，并在“小耶稣”儿童医院实践艺术作为疗愈工具。如今，他在莫诺波利的“路易吉鲁索”艺术中学任教，教导学生用绘画表达共情，用色彩进行疗愈。
但科科扎不仅是一位画家。他是一位世界艺术家，融合精神与物质，抗争与同情。
在他最具代表性的当代动物画系列《Like a Zoo》中，动物成为殉道者、先知、无庙的圣者：头戴荆棘冠的企鹅，捧着融化冰淇淋的熊——它像我们的良知在融化；背负塑料垃圾的海龟；紧抓“STOP”标志的树袋熊。每一幅画都是一次伦理拷问，每一个动物的凝视都在召唤责任。
“我画动物，就像人们曾画殉道者一样”，科科扎如是说。他的作品仿佛是一种新时代的共融图标：地球、生命、他者。他使用生物炭——一种固碳木炭，将绘画变为一种生态与符号并重的行动：不仅揭示环境危机，更本身就是解决的一部分。这是能呼吸的画作，能净化，也能“疗愈”。
他的行为艺术——从《L’Arte Mette a Nudo》到《Heal Me》，从《TARGET》到《Buddha Rising》——将绘画超越画布：身体成为画笔，仪式化身作品，脆弱成为公共艺术。科科扎脱衣、缚裹、舞动、祈祷、作画、包容——不是为了震撼，而是为了疗愈。
他曾在艺云展、南特Bio360博览会、Save双年展及由其发起并主持的MAESTROBIENNALE等国际展览馆、双年展、博物馆及艺术博览会上展出。他的作品被珍贵地收藏于公私馆藏，包括戴安娜王妃博物馆。他由罗马Pavart画廊代表，策展人维利亚利特拉担任策展人。他还与Greenpeace、LAV、Biodea、Bioesperia等伦理机构合作。
他曾与Franco Summa、Victor Perez、Iacobuccyounes合作，但他最深的创作伙伴是女儿Sofia Bianca Piuma（与他同为11月16日生日，2013年出生），他与她共同创作、玩耍、讲故事与绘梦——用孩子的声音绘制未来。
达维德科科扎不为了被理解而作画，而是为了被感受。
他行走如一名“城市圣方济各”，却以当代博斯的视角看世界：怀着惊奇、悲伤与希望。
走进他的“动物园”，你会明白——囚笼不属于动物，
属于我们。
每件作品都握有钥匙。
🇺🇦 Ukrainian
ДАВІДЕ КОКОЦЦА – Маляр невидимого, свідок можливого
Є мистецтво, яке заспокоює, а є мистецтво, яке пробуджує. Мистецтво Давіде Кокоцци — саме друга категорія.
Це не просто зображення світу: воно проходить крізь нього, ставить запитання, обіймає.
Картина — це світська молитва, ніжний крик, священний зоопарк істот, які говорять за тих, хто більше не може говорити.
Народився в Барі 1982 року, виростав серед антикварних меблів бабусі-поетеси та електронного світіння Commodore 64. Він малював, чекаючи на завантаження ігор, відкривши, що чекання — це також мистецтво, а тиша — потужний знак. Навчався в художньому ліцеї “De Nittis”, потім переїхав до Риму, де закінчив Академію мистецтв з відзнакою під керівництвом Тротті, Ломбардо, Берто та Бондi. Також проходив арттерапевтичну практику в LUMSA та в лікарні Bambino Gesù. Нині викладає в художньому ліцеї “Luigi Russo” в Монополи, де вчить, що кожен малюнок — це жест емпатії, кожен колір — засіб зцілення.
Та Кокоцца — значно більше за просто художника. Він — художник-світ, що поєднує духовність і матерію, протест і співчуття.
У своєму сучасному звіринцю — Like a Zoo — тварини перетворюються на мучеників, пророків, безхрамних святих. Пінгвіни з коронами з шипів, ведмеді із тими, що тануть морозивом — символом нашої совісті, черепахи, що несуть пластикові відходи світу на своїх панцирах, коали, що вчепились у знак «STOP». Кожне полотно ставить етичне запитання. Кожен погляд — заклик до відповідальності.
«Я малюю тварин так, як малювали мучеників», — каже Кокоцца. Його роботи подібні до ікон нового екуменізму — Землі, Життя, Іншого. Використання biochar, рослинного вугілля, що затримує CO₂, перетворює живопис на екологічний символ. Кожне полотно — не просто протест, а вже частина вирішення. Це «дихаючий» живопис, що очищує та лікує.
Його перформанси — від L’Arte Mette a Nudo до Heal Me, від TARGET до Buddha Rising — переводять живопис за межі полотна: тіло стає пензлем, ритуал — твором, уразливість — суспільним мистецтвом. Кокоцца роздягається, зав’язується, танцює, молиться, малює — не щоб шокувати, а щоб зцілювати.
Він виставлявся в галереях, бієнале, музеях і на міжнародних ярмарках — від Arte in Nuvola до Bio360 Expo в Нанті, від Save Biennale до MAESTROBIENNALE, який заснував і очолює. Його роботи зберігаються у публічних і приватних колекціях, у тому числі в Музеї принцеси Діани. Його представляє галерея Pavart у Римі (куратор — Веліа Літтера). Співпрацює з етичними організаціями Greenpeace, LAV, Biodea, Bioesperia.
Працював з Франко Сумма, Віктором Перезом, Iacobuccyounes, але головним партнером у творчості стала його донька Софія Б’янка Піума (нар. 16 листопада 2013 року). Разом вони створюють ілюстровані ігри, твори, історії та сни — дитячий голос, що малює майбутнє разом із ним.
Давіде Кокоцца не малює, щоб бути зрозумілим, він малює, щоб бути відчутий.
Він іде, як міський Святий Франциск, і дивиться на світ, як сучасний Босх: зі здивуванням, болем і надією.
Ті, хто заходять у його зоопарк, розуміють: клітки — не для тварин.
Вони для нас.
І кожна робота тримає ключ.
🇮🇱 Hebrew (Israeli)
דָּוִידֶה קוֹקּוֹצה – צייר הבלתי נראה, עד לאפשרי
יש אמנות שמנחמת, ויש אמנות שמעוררת. האמנות של דָּוִידֶה קוֹקּוֹצה היא מהסוג השני.
זו לא אמנות שמתנפקת על העולם – היא עוברת דרכו, שואלת, מחבקת.
ציור שהוא תפילה חילונית, זעקה עדינה, גן חיות קדוש של יצורים שמדברים בשמו של מי שלא יכול עוד.
נולד בבארי ב־1982, גדל בין רהיטי סבתא משוררת ובין האור האלקטרוני של Commodore 64. הוא צייר בזמן שחיכה לטעינת המשחקים, וגילה שההמתנה היא אמנות, וששקט יכול להפוך לסימן. למד בתיכון לאמנות “דה־ניטיס”, ואז עבר לרומא, סיים את האקדמיה לאמנויות יפות בהצטיינות בהנחייתם של סנדרו טרוטי, סרג’יו לומברדו, ג׳יאמפאולו ברטו ומורנו בונדי. התמקצע באמנות־טיפול ב־LUMSA ברומא, ועבד בבית־חולים הילדים “Bambino Gesù”. כיום מלמד בתיכון לאמנות “לואיג’י רוסו” במונופולי, שם הוא מלמד שכל ציור הוא מחווה אמפתית, וכל צבע הוא כלי ריפוי.
אבל קוֹקּוֹצה הוא הרבה מעבר לצייר. הוא אמן־עוּלם, הממזג רוחניות וחומר, מחאה וחמלה.
במובאה העכשווי שלו – Like a Zoo – חיות הופכות למרטירים, לנבואות, לקדושים בלי מקדש. פינגווינים עם כתר קוצני, דובים שמחזיקים גלידה נמסה כמו המצפון שלנו, צבים שנושאים על שכניהם פלסטיק מהעולם, קואלות שמתפסות על שלט עצור. כל בד הוא שאלה אתית. כל מבט חייתי – קריאה לאחריות.
“אני מצייר חיות כציורי מרטירים של פעם,” אומר קוֹקּוֹצה. יצירותיו הן אייקונות של אקומניזם חדש: של כדור הארץ, של החיים, של האחר. השימוש ב־biochar – פחם צמחי שמקבע פחמן דו־חמצני – הופך את הציור למחווה אקולוגית סימבולית: כל יצירה לא רק מגנה על המשבר הסביבתי, אלא כבר חלק מהפתרון. זו ציור נושם, מטהר ומרפא.
ביצועיו האמנותיים – מ*“L’Arte Mette a Nudo”* ועד “Heal Me”, מTARGET ועד “Buddha Rising” – לוקחים את הסמן אל מעבר לקנבס: הגוף הופך מברשת, טקס הופך ליצירה, פגיעות הופכת לאמנות ציבורית. קוֹקּוֹצה מתפשט, מתכסה, רוקד, מתפלל, מצייר – לא כדי להמם, אלא כדי לרפא.
הציג בגלריות, ביֶינָלִי ספֵּקיות ומוזיאונים בירידים בינלאומיים – מArte in Nuvola ועד Bio360 Expo בנאנט, מSave Biennale ועד MAESTROBIENNALE שייסד ומנהל. יצירותיו נמצאות באוספים ציבוריים ופרטיים, כולל במוזיאון הנסיכה דיאנה. הוא מיוצג על ידי גלריית Pavart ברומא, ב kuratoria של וֵלִיָה לִיטֵרָה. משתף פעולה עם ארגונים אתיים כמו Greenpeace, LAV, Biodea ו‑Bioesperia.
עבד עם Franco Summa, Victor Perez ו‑Iacobuccyounes, אך שותפתו העמוקה ביותר ביצירה היא בתו סופיה ביָאנְקָה פִיוּמָה (נולדה ב־16 בנובמבר 2013, בתאריך יום הולדתו שלו). יחד הם חולקים צעצועים, יצירות, סיפורים וחלומות מצוירים – קול ילד שמצייר את העתיד לצידו.
דָּוִידֶה קוֹקּוֹצה לא מצייר כדי שנהיה מובנים, אלא כדי שירגישו.
הוא הולך כקדוש עממי-עירוני, אך מביט בעולם כמו בוסך מודרני: בפליאה, בכאב, בתקווה.
מי שנכנס אל גן־החיות שלו מבין: הכלובים אינם לחיות…
רק לנו.
וכל יצירה – מַפְתֵּחַ.
COMUNICATO STAMPA
MAESTROBIENNALE25 Biennale Internazionale d’Arte ed Estro (CITTÀ DI MONOPOLI) – II Edizione
Tema: ESTinzione | Save
Monopoli (BA), 18 – 28 giugno 2025
Contro l’estinzione del sentire, l’arte risponde:
oltre 50 artisti da tutto il mondo in dialogo tra materia, spirito e futuro.
Dal 18 al 28 giugno 2025, la città di Monopoli accoglie la seconda edizione della MAESTROBIENNALE25 Biennale Internazionale d’Arte ed Estro (CITTÀ DI MONOPOLI), manifestazione diffusa e visionaria che propone un grande affresco collettivo sul presente. Il tema scelto – ESTinzione | Save – è un grido e una preghiera: un’esortazione a salvare ciò che rischia di scomparire, in natura come nell’anima.
Tre i luoghi simbolici che ospitano la Biennale: Casa Santa, la Chiesa di San Salvatore e Palazzo Martinelli. Tre soglie poetiche dove arte, coscienza e partecipazione si incontrano.
La visione curatoriale
Oltre 50 artisti da Italia, Europa, Asia, Africa e Sud America presentano opere che attraversano pittura, scultura, fotografia, installazione, videoarte, musica, teatro e performance. Un viaggio nelle grandi fragilità e nei desideri del nostro tempo: ambiente, guerra, memoria, corpo, spiritualità, identità, cura.
La direzione artistica è affidata a Davide Cocozza, artista e teorico dell’arte etico-visiva, e a Velia Littera, gallerista e curatrice romana, fondatrice della Galleria Pavart. La Biennale si tiene insieme grazie alla presenza vigile e generativa del presidente dell’Associazione Culturale Cibele, Luca Oscuro.
Vernissage –
18 giugno 2025, ore 18:00
Musica, teatro, performance e Premio Lilly Colucci
La Biennale si inaugura con un vernissage esperienziale e partecipativo tra musica, teatro e performance.
Durante l’evento inaugurale sarà assegnato il prestigioso Premio Lilly Colucci, in memoria di Lilly Colucci, giovane donna di profonda umanità, appassionata di cultura, giustizia e solidarietà. Il premio – che celebra l’arte come atto di amore e impegno – sarà conferito dal padre, il Barone Vitantonio Colucci, imprenditore visionario e mecenate, promotore della Fondazione Lilly Colucci e sostenitore del talento come bene comune.
Collaborazioni e patrocini
La Biennale è promossa dall’Associazione Culturale Cibele, con il patrocinio dell’Assessorato alla Cultura del Comune di Monopoli, e realizzata grazie alla collaborazione con:
- Fondazione Lilly Colucci
- LAV – Lega Anti Vivisezione
- Etimologia Magazine
- Galleria Pavart – Roma
- AmoPuglia – Rete per la Terra
- BioDea, Bioesperta, Plastic Puglia, Specchi Editore, Spazio13
MAESTRO 2025 è soglia, seme e respiro.
È un’opera collettiva che non urla, ma semina.
Che non si consuma, ma resiste.
Che non consola, ma accende.
L’arte, qui, si fa gesto etico, visione condivisa, invito alla cura.
Date: 18 – 28 giugno 2025
Luoghi: Casa Santa | Chiesa di San Salvatore | Palazzo Martinelli – Monopoli (BA)
Ingresso: Libero, con donazione a sostegno di Ass. Culturale Cibele
Vernissage: 18 giugno, ore 18:00 - CASA SANTA E SAN SALVATORE
19 giugno, ore 18:00 - PALAZZO MARTINELLI
Info: maestrobiennale25@libero.it
Instagram: @maestrobiennale25 | @associazioneculturalecibele
Direzione artistica: Davide Cocozza & Velia Littera
Presidenza Cibele: Luca Oscuro
“Like a Zoo” – L’arte di Davide Cocozza tra ferita, compassione e ribellione visiva
Dal 19 al 25 giugno 2025, le sale di Palazzo Martinelli a Monopoli si trasformano in un teatro silenzioso di coscienza collettiva. È qui che prende vita Like a Zoo, la nuova mostra personale di Davide Cocozza, a cura di Velia Littera, nell’ambito della MAESTRO Biennale Internazionale di Arte e Cultura.
Una mostra, certo. Ma soprattutto una soglia. Un rito pittorico. Un gesto spirituale e radicale che ribalta ogni abitudine percettiva.
Perché Davide Cocozza non si limita a dipingere: traduce l’urgenza della vita in immagini.
Ogni sua opera è un atto di denuncia e al tempo stesso di protezione. Ogni creatura raffigurata è una possibilità di incontro. Ogni dettaglio – un salvagente colorato, una corona di spine, una balena fuori scala – è simbolo e domanda.
Il dolore che guarda
Al centro del percorso espositivo campeggia Dāwūd, figura muta e potentissima: un bambino palestinese, con kefiah e corona di spine.
Non un eroe, ma una presenza. Non un martire, ma una rivelazione.
La postura è ferma, lo sguardo diretto, l’assenza di difese è l’unica arma.
L’opera, rilanciata da Monopoli Times all’interno dell’iniziativa Artists for Gaza 2025, è stata messa in vendita come atto di donazione solidale, e l’intero ricavato sarà devoluto a Gazzella Onlus, che offre sostegno sanitario alle bambine e ai bambini palestinesi.
Un gesto coerente con l’etica che anima tutta la ricerca di Cocozza: veganismo, pacifismo, spiritualità, responsabilità.
Uno zoo emotivo: tra allegoria e poesia ecologica
Il titolo Like a Zoo richiama un universo di contenimento e osservazione. Ma qui non si osserva: si è osservati.
Gli animali di Cocozza – umanizzati, disarmati, surreali – non sono allegorie da manuale. Sono icone nuove. Simboli tridimensionali di una civiltà ferita e di una natura stanca ma ancora viva.
In Like a KO, una scimmia trionfa su un boscaiolo, rievocando la posa leggendaria di Muhammad Ali. È un ribaltamento simbolico: la Natura che si difende, che colpisce, che si alza in piedi.
Accanto a opere fortemente politiche, emergono immagini apparentemente leggere ma profondamente cariche di significato:
- Giraffe con salvagenti colorati – ironiche, tenere, in bilico tra gioco e tragedia. Portano sul collo i colori dell’infanzia, ma denunciano l’abbandono degli animali in mari compromessi.
- Balene chiuse in bicchieri d’acqua – figure impossibili, poetiche, struggenti. Simboli della mancanza di spazio, del collasso degli ecosistemi, della dismisura tra la grandezza della vita e la grettezza della gestione umana.
Nessun animale è neutro. Nessun quadro è solo quadro.
Una visione etico-visiva
Cocozza si definisce artista etico-visivo, ma le sue opere raccontano anche qualcosa di più: una vocazione.
Figlio di una pittura che ha radici classiche e spiritualità contemporanea, il suo linguaggio si nutre di simbologia, filosofia orientale, materiali sostenibili (biochar, carta fatta a mano, pigmenti naturali), e di una tensione costante tra intimità e militanza.
La sua arte è un attraversamento. Un corpo a corpo con ciò che ferisce il mondo. Ma è anche una carezza lucida, che non anestetizza, ma risveglia.
Like a Zoo è necessario
Cocozza non addolcisce. Non consola. Non cerca compiacimento.
La sua arte è una veglia permanente. Un appello gentile ma irrevocabile.
Like a Zoo è una mostra che va oltre il bianco delle pareti. Si deposita nello sguardo.
E da lì – forse – inizia a cambiare qualcosa.
LIKE A ZOO
Mostra personale di Davide Cocozza
A cura di Velia Littera
19–25 giugno 2025 – Palazzo Martinelli, Monopoli
Con il patrocinio del Comune di Monopoli
All’interno della MAESTRO Biennale Internazionale di Arte e Cultura
Ingresso libero | Info: www.davidecocozza.it – IG: @cocozzadavide – @pavartroma
ENGLISH VERSION
“Like a Zoo” – Davide Cocozza’s Art Between Wound, Compassion, and Visual Rebellion
From June 19 to 25, 2025, the historic halls of Palazzo Martinelli in Monopoli host Like a Zoo, a solo exhibition by Davide Cocozza, curated by Velia Littera, within the framework of the MAESTRO International Biennale of Art and Culture.
Cocozza does not simply paint. He transforms the urgency of life into image. Each work is an act of resistance and care. Each figure—whether crowned giraffe, whale in a glass, or silent child—is a mirror and a question.
Dāwūd, a Palestinian child with a keffiyeh and crown of thorns, stands at the emotional heart of the exhibition. The artwork has been selected for Artists for Gaza 2025 and sold as a charitable donation, with all proceeds going to Gazzella Onlus, which supports children in Palestine.
Like a KO, where a monkey defeats a lumberjack, evokes the legendary pose of Muhammad Ali—a powerful metaphor of nature defending itself.
Among the more symbolic works:
- Giraffes with colorful lifebuoys—cheerful yet disturbing, exposing the absurdity of ocean pollution.
- Whales trapped in drinking glasses—intimate, poetic, and devastating: emblems of lost space and broken ecosystems.
Cocozza, a Buddhist, vegan, and ethical visual artist, defines art as a spiritual and political gesture. Like a Zoo is not a spectacle—it is a silent alarm. A poetic blow to indifference.
中文版本（简体）
《像动物园一样》——达维德科科扎的艺术：伤口、慈悲与视觉反抗
2025年6月19日至25日，意大利莫诺波利的历史建筑马丁内利宫将举办达维德科科扎的个展《像动物园一样》，策展人为Velia Littera，展览属于第二届MAESTRO国际艺术与文化双年展。
科科扎并不仅仅是绘画。他用画笔将当下的紧迫感转化为图像。他的每一件作品都是一种抵抗，也是一种关怀。
其中核心作品是Dāwūd，一位头戴荆棘冠、披着巴勒斯坦头巾的儿童。这幅画被Artists for Gaza 2025选中，并用于慈善义卖，所得将全部捐赠给支援加沙儿童的Gazzella Onlus组织。
在Like a KO中，一只猴子击倒了伐木工人，致敬穆罕默德阿里的经典姿态，象征大自然的反击。
其他重要作品包括：
- 戴着彩色救生圈的长颈鹿——视觉上欢乐，实则揭露了海洋污染的荒谬；
- 困在玻璃杯中的鲸鱼——象征失去的栖息地与碎裂的生态。
科科扎是一位佛教徒、素食主义者和伦理视觉艺术家。他的艺术是一种灵性行为，也是一种社会行动。《像动物园一样》不只是展览，而是一个温柔而坚定的觉醒号角。
النُسخة العربية
“كحديقة حيوانات” – فن دافيدي كوكوتسا بين الجُرح، التعاطف والتمرد البصري
من 19 إلى 25 يونيو 2025، يحتضن قصر مارتينيلي التاريخي في مدينة مونوبولي المعرض الفردي “Like a Zoo” للفنان دافيدي كوكوتسا، بتنظيم من فيليا ليتّيرا، وذلك ضمن بينالي MAESTRO الدولي للفن والثقافة.
كوكوتسا لا يرسم فحسب، بل يحوّل الإحساس العاجل بالحياة إلى صورة. كل عمل فني هو فعل مقاومة، ولفتة حنان. كل كائن – زرافة بتاج نجاة، حوت في كأس ماء، أو طفل صامت – هو مرآة وسؤال.
داوود (Dāwūd)، طفل فلسطيني يرتدي الكوفية وتاجًا من الشوك، يقف في قلب التجربة الفنية. وقد تم عرض العمل في حملة Artists for Gaza 2025، وتم بيعه كتبرع خيري لصالح جمعية غزالة (Gazzella Onlus) الداعمة للأطفال الفلسطينيين.
في لوحة Like a KO، يقلب قردٌ حطّابًا أرضًا، في إشارة إلى الوضع الأسطوري لمحمد علي – كناية عن الطبيعة وهي تدافع عن نفسها.
من أبرز الأعمال الأخرى:
- زرافات ترتدي أطواق نجاة ملونة – مرحة للوهلة الأولى، لكنها تفضح التلوث البحري بشكل ساخر ومؤلم؛
- حيتان محشورة داخل أكواب ماء – صور شاعرية، حزينة، ترمز إلى فقدان الموائل وضيق المساحات.
كوكوتسا، الفنان النباتي، البوذي، والملتزم أخلاقياً، لا يقدم فنًا محايدًا، بل يقدم دعوة روحية وأخلاقية للتأمل والمقاومة.
Like a Zoo ليس مجرد معرض فني، بل هو ناقوس إنذار ناعم ولكنه قوي في وجه العالم.
